Марія Мосейчук
Фотограф - Валентин Кузан
Тексти: Анастасія Шепєлєва
39-річна Марія Мосейчук уже 15 років очолює гуртову компанію з побутової хімії та виховує трьох дітей. Ще два роки тому жінка майже не розбиралася в агробізнесі, але тепер володіє 50-ма вуликами та прагне створити бджолиний кооператив у селі Гуньки на Полтавщині.

А почалося все з одного телефонного дзвінка, коли кум Марії запросив її із сином на свою пасіку. Жінку настільки захопила робота з бджолами, що вона вирішила започаткувати власну справу. Спочатку придбала 15 вуликів та радилася зі знайомими пасічниками, як правильно з ними обходитися. А взимку, коли в бджолярстві затишшя, готувалася до наступного сезону та інтенсивно навчалася. Нині Марія вже має диплом бджоляра Гадяцького аграрного училища та вчиться в Одеській аграрній академії. Також бере участь у дослідженнях та вивчає напрям запилення сільського господарства бджолами.

Хоча здебільшого оточення підтримало задум жінки, інколи їй доводиться стикатися з упередженим ставленням до себе в роботі.

«Я намагаюсь оточувати себе однодумцями. Найчастіше чую: «Молодець, Маша, у тебе все вийде!». Але, наприклад, мій чоловік поставився до бджільництва скептично, бо справа потребує багато інвестицій та часу. Також інколи буває, люди дивуються, «як я сама з бджолами пораюсь», бо більшість пасічників – чоловіки. Хоча є й багато жінок, які підтримують одна одну», - каже бджолярка.

Окрім виробництва меду та запилення, фермерка закінчила курси апітерапії – оздоровлення продуктами бджільництва. Вона запевняє, «мед – суперпродукт», який дає змогу підтримувати здоров'я та імунітет. І вважає, якщо популяризувати бджільництво, «наша нація стане лише сильнішою та здоровішою».

Своїми знаннями жінка також ділиться з іншими пасічниками села та закликає їх об'єднувати зусилля. За словами Марії, здебільшого це – літні люди, яким бракує ресурсів та знань щодо нових технологій і принципів виробництва, просування продукції. Натомість для виходу на нові ринки збуту, торговельні мережі жінці не вистачає власних обсягів меду. Рішенням усіх проблем вона бачить створення кооперативу з єдиним цехом, що працюватиме відповідно до міжнародних стандартів. Фермерка не дарма наголошує на «безпеці меду», адже, за її словами, досі розповсюдженою є практика його викачування в антисанітарних умовах. Тому вона пропонує «відійти від звичних трилітрових банок меду» й створити автоматизовану лінію з фасувальним обладнанням, можливістю сушки пилка й крем-машиною. Окрім того, Марія планує вибудовувати максимально прозору комунікацію зі споживачами, аби вони могли на власні очі пересвідчитися в безпеці продукту.

Для реалізації задуму жінка стала учасницею освітньої грантової програми «TalentА», ініційованою компанією Corteva Agriscience за підтримки Фонду народонаселення ООН.

«Я дуже вдячна програмі за досвід, який дав мені можливість остаточно усвідомити значущість мого проєкту. Найбільше мене зачепила лекція з «Дизайн-мислення», яка абсолютно змінила моє бачення. Я зрозуміла, що не варто боятися довгострокових перспектив. Ось цей досвід я почала втілювати в життя. Попри результати конкурсу, я вже почала ремонт у своєму цеху, аби підготувати приміщення до купівлі обладнання. Також участь у програмі дала змогу зрозуміти першочерговість і важливість завдань», - каже Марія.
У майбутньому фермерка хоче започаткувати «Бджолине СПА» й розвивати напрям сільського туризму. Але запевняє, усе це доцільно лише після того, як буде досягнуто міжнародних стандартів виробництва продукції.

Нині переважну частину часу Марії займає бджільництво. Вона не приховує, ця справа – не з легких, але зупинятися не збирається.

«Було б легше, якби в добі було б більше годин. Але я не жаліюся, маю гарні навички тайм-менеджменту. Коли під час карантину всі люди сиділи вдома, моя родина прекрасно проводила час на пасіці. Навколо нас просто неймовірна природа. Працюючи з бджолами, я інколи сама себе ловлю на думці, який у мене чудовий краєвид із «вікна офісу», - розповідає фермерка.

Марія певна, шлях подолає той, хто йде, й радить усім жінкам, які сумніваються, чи починати їм власну справу, діяти.

«Як то кажуть – «Аби руки й охота, буде зроблена робота». Найстрашніше – зробити перший крок. Після навчання в «TalentA» мої мрії стали чітким бізнес-планом. А коли мрія стає ціллю, усе обов'язково вийде».


Made on
Tilda